Сегодня в смт Землянки 28.03.2024

Конфлікт у Північній Ірландії – що потрібно знати про ситуацію в регіоні

У Північній Ірландії на початку квітня поновився конфлікт між англійськими лоялістами та поліцією. Втрутились також ірландські націоналісти. Заявляють про найжорсткіший характер протистояння за останні роки. В результаті заворушень постраждали понад 70 правоохоронців.
Лондон направив у столицю Північної Ірландії Белфаст розвідку та військових. Влада звинуватила у погромах молодіжні націоналістичні угруповання.
Gazeta.ua з'ясувала, з чим пов'язаний конфлікт.
Як ірландці пов'язані з Великою Британією
Ірландці - кельтський народ, що складає основне населення острову Ірландія на північ від Британії. З англійцями вони багато в чому не схожі і це ставало причиною конфліктів. Більшість ірландців - католики, а англійці переважно протестанти. Ірландська мова належить до кельтської родини та дуже не схожа на англійську.
У ХІІ столітті територію ірландців почали завойовувати англійці. Місцеве населення чинило спротив, який жорстоко придушували.
1366-го році влада прийняла Кіллкенійські статути, згідно з якими всім ірландцям під загрозою конфіскації земель і ув'язнення наказували говорити тільки англійською мовою, одягатися тільки в англійський одяг. Заборонялося продавати ірландцям коней і зброю.
У 1529 - 1603 роках острів повністю підкорила британська династія Тюдорів. Землі на півночі країни почали заселяти колоністи.
Під час Англійської революції 1640-1660 років ірландці розпочали повстання. 1649-го для придушення повстання туди прибув головнокомандувач Олівер Кромвель. Він масово страчував католиків та грабував їхнє майно. Кромвель санкціонував конфіскацію землі у всіх, хто мав відношення до повстання. Землі поділили між членами парламенту, підприємцями та солдатами.
У XIX столітті ірландці розпочали боротьбу за автономію. Почали виникати політичні організації, які боролися за права ірландців.
Протягом декількох років військові організації протестантів і католиків готувалися до виступів. Підготовку перервав початок Першої світової війни. У 1916-го група під назвою "Ірландське республіканське братство", за підтримки ірландської громадянської армії та членів профспілкової міліції організувала Великоднє повстання в Дубліні. Ірландці захопили кілька будівель в центрі міста і випустили "Прокламацію про створення Ірландської республіки". Заколот придушили сили британської військово-морської артилерії.
Це повстання дало поштовх до подальших виступів. На загальних виборах 1918 року ірландські республіканці отримали більшість місць в парламенті. Вони проголосили Ірландію незалежною країною. Ці події стали приводом до Англо-Ірландської війни 1919-1921 років. У ті часи сформувалась Ірландська республіканська армія.



Чи відділялася раніше Північна Ірландія від Великої Британії
1920-го, після прийняття Парламентом Великої Британії Урядового акту, відбувся поділ Ірландії на Північну і Південну в статусі самоврядних домініонів Великої Британії.
Наступного року підписали англо-ірландський договір, за яким із 26 графств острова створювалося Ірландська Вільна держава з правами домініону. Згідно з договором, з-поміж 9 графств провінції Ольстер 6 могли залишитися в складі Великої Британії шляхом всенародного волевиявлення.
6 північних графств проголосували за те, щоб залишитися частиною Сполученого Королівства з власним парламентом і урядом. Тоді на цих територіях переважали протестанти англійського та шотландського походження.
Після відділення у Північній Ірландії продовжувалися заворушення. Конфлікти ставалися у Белфасті в 1930-х і 1950-х роках, а також коротка Північна кампанія ІРА в 1940-х та між 1956 і 1962 роками. Після того, як ІРА 1962 року припинила свою кампанію, Північна Ірландія на короткий період стала відносно стабільною.



За рахунок чого Лондон намагався утримати ірландців під своєю владою
Влада Великої Британії активно співпрацювала з парамілітарними організаціями та нерегулярними формуваннями. У січні 1920 року почали вербувати людей до загонів, що стали відомими як "чорно-брунатні". Вони відігравали роль підкріплення для поліції. Усього туди зарахували близько 10 тис. чоловіків. Переважна більшість були безробітними колишніми солдатами з Великої Британії. Вони відзначилися багатьма жорстокостями та порушеннями закону.
Використання парамілітарних організацій продовжилось у середині XX ст. Найбільш активними групами були Добровольчі сили Ольстера та Асоціація оборони Ольстера. Своєю метою вони назвали захист протестантських районів, боротьбу з ірландським республіканством та запобігання будь-якому руху до об'єднання Ірландії.
Лоялістські воєнізовані формування атакували католиків ніби то у помсту за дії ІРА. Але переважна більшість їх жертв були випадковими цивільними мирними жителями. Ірландці відкрито заявляли, що лоялістів фінансує Лондон.



Якими були останні події навколо британо-ірландського конфлікту
Одним з найрезонансніших випадків стала Кривава неділя 30 січня 1972 року. Тоді у місті Деррі солдати 1-го батальйону парашутного полку Великої Британії розстріляли мирну демонстрацію місцевих жителів, які прийшли на марш Асоціації на захист громадянських прав Північної Ірландії. Вбили 13 беззбройних демонстрантів. Серед них було 6 неповнолітніх та 1 священник. Ще 14 людей було поранено, один з них згодом помер. Ця подія призвела до хвилі насильства ІРА проти армії.
Усього з 1966 по 2006 роки у ході конфліктів загинуло 3720 людей. Приблизно 60% жертв вбиті ірландськими націоналістами, 30% лоялістами та ще 10% британською армією. Серед вбитих республіканцями 52,5% складали члени або колишні члени британських сил безпеки. 51,2% вбитих армією та поліцією склали цивільні.


Як вдавалося домовлятися раніше
8 березня 1973 року відбувся референдум про статус Північної Ірландії. 98,9 % тих, хто прийшов на дільниці, проголосувало за перебування у складі Об'єднаного Королівства. Але католики масово бойкотували референдум. У червні утворили Асамблею Північної Ірландії, 28 червня пройшли вибори до неї. В жовтні націоналістичні та юніоністські партії підписали Саннінґдейлський договір. Він мав на меті досягти політичного врегулювання в межах Північної Ірландії, але із участю Ірландської Республіки. Угода передбачала розподіл влади та утворення "Ради Ірландії" органу, що складається з міністрів Північної Ірландії та Республіки Ірландія, призначений для заохочення транскордонного співробітництва. Але події Кривавої неділі заморозили діяльність асамблеї.
Остаточне перемир'я підписали 10 квітня 1998 року. Його уклали уряди Республіки Ірландії та Великої Британії. Головні партії Північної Ірландії закріпили положення угоди. Згідно з нею, усі сторони конфлікту відмовлялися від силових методів боротьби та обіцяли роззброїтися за 2 роки. Лондон брав на себе обов'язок дбати про права католиків у Ольстері.


Чому у Північній Ірландії проти Брекзиту
Вихід Великої Британії із Євросоюзу по різному сприймали мешканці Північної Ірландії, яка входить до складу королівства. Згідно з договором, на кордоні з Республікою Ірландія не будуть встановлювати прикордонний контроль. Але стане жорсткішим контроль за морським кордоном між Ірландією та Британією. Усі товари з Британією будуть проходити митний контроль.
Лоялісти вважають, що це вдарить по економіці Північної Ірландії, послабить її зв'язки з Великою Британією та спричинить посилення сепаратизму. Вони також не згодні з рішенням не притягати до відповідальності лідерів націоналістичної партії "Шинн Фейн". Торік вони порушили локдаун і провели похорони свого лідера Боббі Сторі за участю кількох тисяч людей.

Чому ірландців та українців часто порівнюють
Обидва народи були підкорені імперіями, які намагались знищити їхню ідентичність.
Історик Федір Крушинський у 1920-х писав, що Ірландія надзвичайно нагадує Україну: такі самі луки, пасовиська, тополі, гаї. Але в обох країнах можна побачити наслідки панування чужої держави.
"Що діяли й діють москалі на Східній Україні, а поляки й румуни на Україні Західній, те робила Англія в Ірландії від першого дня її панування над Зеленим островом", - писав він у праці "Національна революція в Ірландії".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Під час заворушень в Ірландії постраждали десятки поліцейських
Історія боротьби Британії з ірландською мовою багато в чому схожа на спробу знищити українську. У Лондона так само видавали укази, які забороняли ірландцям користуватись рідною мовою. Це призвело до того, що ірландська стала вимираючою. Але зараз країна намагається відродити її. Згідно з переписом 2006 року ірландською мовою володіло понад 40% населення Ірландії.
Культура Ірландії принижувалась англійськими шовіністами. Ірландців намагались виставити малоосвіченим та темним народом.
"На всіх кабаретових сценах Лондону ірландця представляють так, як колись представляли хахла: от стоїть собі на сцені безжурний землячок, п'яненький, з цигаркою в зубах, з пляшкою в одній руці, а з кийком в другій. З пляшки час од часу нахильці жлуктить віскі. Спльовує, плете дурниці. Англійська публіка регоче, бо це лоскоче їй порожню пиху й глупу вищість над нещасним", - згадував Крушинський.

Уряд Великої Британії направив в Північну Ірландію розвідку і військових, які повинні допомогти запобігти масові заворушення, що охопили кілька міст, у тому числі і Белфаст. Сутички груп лоялістів з поліцією і націоналістами тривають понад тиждень. Про це повідомляє Sunday Mirror з посиланням на власні джерела.

По материалам: https://gazeta.ua/articles/history/_konflikt-u-pivnichnij-irlandiyi-scho-potribno-znati-pro-situaciyu-v-regioni/1025832

Смотрите также